ВАТ "Тернопільобленерго” є комплексною структурою для здійснення експлуатаційного обслуговування електролiнiй i трансформаторних пiдстанцiй напругою 110-35 кіловольт, розподільчих електромереж 10-0,4 кіловольт, розподілу і збуту електричної енергії споживачам Тернопільської області.
Електропостачання споживачів Тернопільської області здiйснюєтъся від ПС 330 кВ “Тернопільська”, яка отримує електричну енергію від державних районних електричних станцій “Бурштинська”, “Ладижинська” та Хмельницької АЕС лiнiями 330 кіловольт “Бурштин-Тернопіль” і “Хмельницький-Тернопіль”.
Від підстанції 330 кВ “Тернопільська” променями на пiвнiч, південь, схід i захід розходяться лiнiї 110 кВ у центри електронавантажень — Кременець, Козова, Чортків, Борщів, Теребовля, Бучач, Зборів, Бережани, Скалат, Монастириськ, Підгайці. Від них у свою чергу відходять лiнiї 35 кВ до пiдстанцiй 35/10 кВ, яких в області сьогодні є 111.
До споживачів електроенергія приходить лiнiями напругою 380 вольт від пiдстанцiй 10/0,4 кВ, яких в області майже 6000.
Електрифікація Тернопільської області розпочиналася із міста Тернополя, де 16 травня 1896 року бургомістр Володимир Лучаківський, українець за походженням, зібрав засідання ради у кількості 36 осіб для розгляду питання про будівництво у Тернополі центральної електростанції для електроосвітлення міста.
На засіданні ради мали виступити з попередніми пропозиціями представники „Індустріальної електричної компанії з Женеви.
На цій нараді було обрано делегацію з 11 осіб для введення подальших переговорів з Женевською компанією. Наступні засідання з доопрацюванням пропозицій компанії відбулися 19 травня і 27 серпня 1896 року. А у липні 1897 року міська рада уклала контракт з віденською фірмою „Естер Айзенбах Веркентсанштальт” на будівництво електростанції, електрифікацію й освітлення Тернополя. Міська влада надала фірмі 42-річну концесію на збудований об’єкт, а також зобов’язалася сплачувати 6000 корон щорічно за освітлення Тернополя 60-дуговими та 233 лампами розжарювання.
Існуюче почасове освітлення вулиць обходилося у 5000 корон у рік. Уже у 1898 році на тодішній вулиці Кохановського (тепер Б.Хмельницького), неподалік від залізничного вокзалу, спорудили електростанцію. Тепер на цьому місці працює районна котельня.
А будапештська фірма „Гонц і К0” провела будівництво електромереж.
У 1899 році віденська фірма „Богуславський і Масловський” обладнала центральну підстанцію. Крок за кроком здійснювалася електрифікація міста Тернополя, усувалися недоробки та недоліки, які виникали під час виконання робіт.
І 15 лютого 1901 року комісія „Товариства електричного освітлення у Відні” здала об’єкт міській владі у постійну експлуатацію. На вулицях Тернополя з’явилося електричне світло. Перші лампочки засяяли у магістраті — теперішніх приміщеннях колишнього готелю „Україна” і кінопалаці на вулиці І.Франка.
На електростанції працював генератор постійного струму фірми „Gompaund”, напругою 350 вольт із струмом 2500 ампер, який приводився у рух паровою машиною, потужністю 150 кінських сил.
Із зростанням кількості споживання для міста було встановлено другий генератор. Постійний струм не давав можливості здійснювати передачу електроенергії на далекі відстані і приводив до значних втрат напруги й енергії, які перевищували 20 відсотковий поріг, що не давало можливості розширити електрифікацію й освітлення міста. Тому у 1906 році  Тернопіль також освітлювали 483 ліхтарі гасового освітлення, на які витрачали 1918 корон щорічно й обслуговували їх 14 „гнотярів” (робочих з обслуговування ліхтарів), які заливали гас, запалювали і гасили ліхтарі. Через дефіцит потужності назріло питання розширення електрифікації. І у 1908 році було придбано землю, збудовано будинок, встановлено паровий котел фірми „Тішбейн”, продуктивністю 3 тонни пари у годину, машину, потужністю 300 кінських сил фірми „Tandem”, генератор потужністю 240 кіловат, підземні кабельні лінії та розподільчий щит. Вартість всіх робіт оцінювалася у 415 299 корон. Ця електростанція пропрацювала до 1917 року і була спалена російськими військами при відступі з Тернополя.
Ремонт і пуск нової електростанції здійснили у 1918 році, але потужність її зменшилася після цього ремонту.
До 1928 року на електростанцiї в Тернополі працювало австрiйське обладнання, яке встановили ще до 1912 року. У 1928 році нафтовий двигун потужнiстю 200 кВт був демонтований i на його мiсцi встановлена активно-реактивна турбiна фiрми “Ерсте Брюнер” місто Брно, Чехословакiя, потужнiстю 1150 кінських сил 845 кВт, 3000 об./хв, тиск пари 15 атм, температура 375°С. Турбiна була з’єднана з генератором постiйного струму фiрми “Кольбен i Данек” що розміщена в місті Прага потужнiстю 750 кВт.
Для забезпечення турбiни парою замiсть двох старих котлiв встановили новий фiрми “Фiцнер i Гампер” місто Сосновець Сiлезiя з поверхнею нагрiву 176 метри квадратні, тиск пари 16 атм., температура нагрiву 400°С, паропродуктивнiсть 4,6 тонни на годину.
Оскiльки втрати електроенергiї були дуже великими, а рiвнi напруги в кiнцi лiнiї низькими, перш за все через використання постiйного струму для передачi електроенергiї, то з метою усунення цих недолiкiв у 1931 році магiстрат замовив у фiлiалi фiрми “Бром-Боверi” міста Варшава, перетворювач (умформер) з постiйного в змiнний струм, який складався з двигуна постiйного струму потужнiстю 475 кВт, 340 В, з’єднаного з синхронним генератором 480 кВт., 6,2 кВ.
Разом з установкою перетворювача були побудованi кабельнi лiнiї 6 кВ i три трансформатнi пiдстанцiї. Одна була розміщена на вулицi Князя Острозького, бiля мiської рiзнi (м’ясокомбiнату), тепер це територiя центрального ринку. Дві інші встановили бiля Надставної церкви. Але проведенi роботи не дали бажаного результату, бо потужнiсть генераторiв постiйного струму була недостатньою. Вiдтак у 1932 році мiська рада оголосила тендер на будiвництво другої черги електростанцiї. У тендерi взяли участь чотири фiрми “Бром-Боверi”, “Сточня Гданська”, польськi заклади “Сiменс”, i чеська фiрма “Ерсте Брюнер”. Тендер виграли фiрми “Сiменс” i “Ерсте Брюнер”. За контрактом чеськi спецiалiсти встановлювали турбогенератор змiнного струму 1600 кВт, 6 кВ, параметри пари 375°С, тиск 16 атмосфер.
Фiрма “Сiменс” постачала обладнання i здiйснювала монтаж трансформаторної пiдстанцiї на залiзничному вокзалi потужнiстю 50 кВа i прокладала 2690 метрів кабельної лiнiї 6 кВ.
Згiдно з вимогами “Статуту електричного” від 21 березня 1921 року, прийнятого Польським урядом, в 1928 році була побудована Бучацька електростанцiя, а до кiнця 1932 року включили в роботу електростанцiї ще в чотирьох мiстах: Борщовi, Мельницi-Подiльськiй, Козовi i Скалатi. Протягом 1933 року ввели в дiю електростанцiї в Залiзцях, Коропцi, Монастириську i Пiдгайцях.
У 1934 році — в Товстому i Бережанах, Микулинцях i Гримайловi. Одночасно було розпочато будiвництво дизельної електростанцiї в Теребовлi та Янiвської ГЕС.
У 1935 роцi за рахунок iнвестанцiй з фонду працi в сумi 130 тис. злотих було закiнчено будiвництво Янiвської ГЕС i лiнiй 15 кВ Теребовля — Янiв — Буданiв довжиною 18 кілометрів на дерев’яних просочених опорах з металiчними троверсами — наголовниками, якi захищали верхню частину опори вiд загнивання. Провiд на лiнiї мiдний — перерiзом 35-50 мм2. Цього ж року були побудованi трансформаторнi пiдстанцiї i розподiльчi мережi в с. Янiв i смт. Буданiв.
Для впорядкування робiт по електрифiкацiї областi був розроблений п’ятирiчний план на 1936-1940 роки.
У 1936 році планувалось побудувати лiнiю 15 кВ Янiв —Яблунiв — Сухостав — Копичинцi довжиною 16 кілометрів, в 1936-37 роках Копичинцi — Чорткiв — 6 кілометрів, в 1937-38 роках Трембовля — Струсiв — 10 кілометрів, 1938-39 роках Струсiв —Микулинцi — Мишковичi — 10 кілометрів, 1939-40 роках Мишковичi — Тернопiль — 8 кілометрів. У 1936 році закiнчити ГЕС в Бучачi i електростанцiю в Зборовi, пiдстанцiї та електричнi мережi в Копичинцях, лiнiї 0,4 кВ в Микулинцях.
У 1937-38 роках планувалось побудувати електростанцiю в Скалатi  електромережi в Скалi-Подiльськiй, Гусятинi, селі Озерна i Ягольниця та розподiльчi мережi в передмiстi Тернополя, в Яблуновi i Сухоставi.
У 1939-40 роках побудували повiтряну лiнiю 6 кВ до села Великi Гаї з розподiльчими мережами. Планувалося також подальше оновлення електростанцiї в Тернополi її поступово оновлювали і з часом перевели її з постiйного на змiнний струм. Ще одним пунктом плану було будiвництво ГЕС у селі Буцневi. Не всi плани вдалось реалiзувати у зв’язку з початком в 1939 році Другої свiтової вiйни.
Пiд час бойових дiй в 1941 році електростанцiя вцiлiла i в роки окупацiї працювала за графiком затвердженим нiмецькою адмiнiстрацiєю.
Не були пошкодженi також i iншi електростанцiї в населених пунктах областi i працювали в такому ж режимi як i Тернопiльська.
З перших днiв пiсля визволення мiста почалося вiдновлення Тернопільської електростанції. Вже у вереснi 1944 року було закiнчено попереднiй неповний ремонт парової машини потужнiстю 300 кiнських сил з генератором постiйного струму 220 кВт. Одночасно вiдновили низьковольтнi лiнiї електропередачi по вулиці  Кн. Острозького, Iв. Франка, Шевченка, Копернiка, Шпитальнiй.
У перші повоєнні роки вiдновлюється робота зруйновнаих малопотужних електростанцій, будуються нові лiнiї електропередачі та iншi об’єкти електрогосподарства.
Розвиток електричних мереж Тернопільської області, як галузі народного господарства, а разом із нею — і розвиток ВАТ "Тернопільобленерго" розпочалися на Тернопiльщинi тільки у пiслявоєннi роки.
Адже, довоєнне мізерне електрогосподарство складало декілька малопотужних рідкопаливних електростанцій, розміщених в основному в містах області, Янiвську гідроелектростанцію потужністю 572 кВт і до 200 кiлометрiв лiнiй електропередачі напругою 0,4-10 кВ.
Для електростанцiй сiльських населених пунктiв i колгоспiв вже в 1946 році створено обласну контору “Сiльелектро” Львiвського тресту з чисельнiстю 90 чоловiк, в тому числi 5 – адмiнiстративного персоналу i 85 – виробничого. Згiдно з постановою облвиконкому вiд 05.07.46 р. за № 850 було заплановано електрифiкувати в 1946 році: 7 машинотракторних станцiй, 4 колгоспи i побудувати 7 малих гідроелектростанцій, в основному за рахунок установки генераторiв в дiючих сiльських млинах.
Плани робiт по електрифiкацiї постiйно зростали i на 1947 рік вже передбачалось побудувати 80 кілометрів лiнiй електропередачi 6/10 кВ, 135 кілометрів - 0,4 кВ, 28 трансформаторних пiдстанцiй 6-10/0,4 кВ потужнiстю 1200 кВа та 7 сiльських ГЕС — 570 кВт.
Електрифiкацiя областi продовжувалась i розширювалась. У 1949 році потужнiсть всiх електростанцiй досягла 7309 кВт, а в 1950 році зросла до 10597 кВт, в тому числi за рахунок розширення малих ГЕС на 988 кВт, введення невеликих теплових електростанцiй на 1300 кВт i збiльшення потужностi Тернопiльської мiської електростанцiї на 1000 кВт.
В 1950 році було запроектовано подальше розширення Тернопільської міської електростанцiї i доведення її потужностi до 3600 кВт за рахунок встановлення турбогенератора фiрми ВВС потужнiстю 1600 кВт з реконструкцiєю котлiв № 1 i № 2 та доведенням їх продуктивностi до 21 т/год.
Для комплектацiї Тернопільської міської електричної станцiї обладнанням була прийнята постанова Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 29.06.50 р. за № 1907 “Про покращення електропостачання мiст Станiслава (Iв.-Франкiвська) i Тернополя”. Цiєю постановою Мiнiстерство Комунального господарства зобов’язувалось передати Тернопiльськiй електростанцiї турбогенератор потужнiстю 1600 кВт i ввести його в дiю до 15 серпня 1950 року. Облвиконком Тернопiльської областi був зобов’язаний видiлити електростанцiї необхiднi мiсцевi будiвельнi матерiали, надавати необхiдну допомогу транспортом, а також залучати пiдприємства областi до активної всебiчної допомоги для введення на електростанцiї нових додаткових потужностей. Однак через затримки фiнансування цей генератор був випробуваний на холостому ходу лише в груднi 1950 року i включений у роботу в I-му кварталi 1951 року.
У зв’язку з надлишком на цей час у мiстi генеруючих потужностей, вiд електростанцiї електроенергiю отримали села: Куткiвцi, Пронятин, Семикiвцi, Ступки, Чернилів-Руський, В. Бірки, Байківці.
Для органiзацiї експлуатацiї i розширення електрифiкацiї Бучацького i Монастириського районiв згiдно з постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 17 червня 1955 року в областi було органiзоване Бучацьке експлуатацiйне вiддiлення “Сiльенерго”, яке взяло на себе функцiї замовника по електрифiкацiї сiльських населених пунктiв i органiзацiї експлуатацiї вже iснуючих енергетичних об’єктiв у колгоспах. Пiд його наглядом розпочалось будiвництво перших трансформаторних пiдстанцiй 6/10 кВ, 6/35 кВ, 35/10 кВ та лiнiї 35 кВ Бучач-Монастириська i планомiрна електрифiкацiя Бучацького та Монастириського районiв. Розпочинався новий перiод електрифiкацiї областi.
Таким чином, у п'ятидесятих роках швидкими темпами будуються електростанції при цукрових заводах, гiдроелектростанцii на річках Серет і Збруч, лiнiї електропередачі i трансформаторні пiдстанцiй 35-10 кВ, розподiльчi електромережі.
У 1962 році введено в експлуатацію першу в області лiнiю 110 кВ, яка зв'язала ПС 110 кВ “Галицьку” в Тернополi з енергетичною системою “Львiвенерго”. З цього часу розпочинається планомірна електрифiкацiя народного господарства області від державної енергетичної системи. Далі будуються магiстральнi лiнiї електропередачі 110-35 кВ, пiдстанцiї 110, 35 кВ, електрифікуються колгоспи, радгоспи, міста і села.
У 1966 році в області споруджено пiдстанцiю 330 кВ “Тернопільська”, яка стає основним центром електроживлення.
У 1970 році в області завершено повну електрифiкацiю. Зцього часу електрична енергія подається в кожний найвiддаленiший її куточок.
У рекордно короткі строки на Тернопiльщинi було створено потужну електроенергетичну базу, до складу якої увійшли 500 тисяч кіловат, 1160 кiлометрiв лiнiй електропередачі 330, 110, 35 кВ і більше 15000 кiлометрiв розподiлъчих електромереж 10-0,4 кВ.
Реалiзацiя електричної енергії споживачам у 1970 році виросла порівняно з 1950 роком більш, як у 100 разів, а в сільському господарстві — більш як у 180 разів.
Основними напрямками розвитку електроенергетики у 1971-1991 роках було подальше нарощування електроенергетичних потужностей, підвищення надiйностi електропостачання споживачів усіх галузей народного господарства.
У повоєнні роки у розвиток електроенергетики Тернопільщини вкладено більше 250 мільйонів карбованців капіталовкладень (у цінах станом на 1991 рік), що дало змогу створити могутню електроенергетичну базу.
Протягом останнього десятиріччя на підстанціях встановлено акумуляторні батареї, елегазові та вакуумні вимикачі замість масляних, які вже застаріли і вичерпали свій ресурс.  На підстанціях проведено заміну силових трансформаторів на нові, економічніші. Щороку прокладається майже сотня повітряних ліній електропередач та проводиться поступова реконструкція неізольованих проводів на самоутримні ізольовані проводи, які є надійнішими.
Товариство закінчило спорудження радіоретрансляційних веж корпоративного зв’язку в усіх районах краю.
Компанія постійно турбується і про соціальний розвиток, зокрема протягом останніх років було модернізовано базу відпочинку «Залізний порт», де щороку відпочиває понад 90 сімей тернопільських енергетиків.
Сьогоднiшні ВАТ “Тернопільобленерго” включає в себе 152 трансформаторні пiдстанцiї напругою 35-110 кВ загальною потужністю 1135 мВА, 2235 кілометри лiнiй електропередачі 110-35 кВ, 21636 кілометрів розподільчих електромереж напругою 10-0,4 кВ та 5500 трансформаторних пiдстанцiй 10/0,4 кВ, що складає обсяг експлуатаційного обслуговування 102341 умовну одиницю.

Персональний кабінет

Приєднання до електричних мереж

Інформація для споживачів

Користувачі

Державне соціальне страхування